Головна | Реєстрація | Вхід | RSSСубота, 18.11.2017, 05:32

Офіційний сайт Геронимівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Додаток 3

Додаток №3

 

Бібліографічний огляд літератури «Дзвенять Кобзареві струни»

(9 кл.)

Мета: – зацікавити учнів, спонукати їх до читання книг про Т.Г. Шевченка, виховувати любов до книги.

Обладнання: портрет Т.Г. Шевченка, книги, статті періодики про Шевченка, комп’ютер.

Місце проведення: бібліотека

На моніторі заставка – портрет Т. Г. Шевченка. Лине пісня «Зоре моя вечірняя»

Бібліотекар.

Ну що б здавалося слова,
Слова та голос - більш нічого.
А серце б'ється - ожива,
Як їх почує!...Знать от Бога
І голос той, і ті слова
Йдуть меж люди!

Так писав більш ніж 1,5 століття тому Т.Г.Шевченко. Слово сина українського народу звучить як із вуст простого селянина, так і з вуст відомого артиста, як із вуст закордонного гостя, так і з вуст державного діяча. Чому це слово спонукає думати, діяти? Чому ця постать протягом такого періоду захоплює, викликає не тільки почуття смутку, втрати, але і почуття поваги, гордості, захоплення, бажання скинути капелюх навіть перед його пам’ятником? Чи справді ця постать може викликати такі почуття у кожної людини, давайте спробуємо дізнатися з нашого огляду.

Тарас Шевченко прожив повне трагізму і болю життя, хоч спізнав і багато доброго. Душа його була навдивовижу відкрита світові, а натура до краю вразлива. Почуття справедливості, нездоланний потяг до краси брунькували в нього з дитинства.

Дитячі роки поета пройшли на Звенигородщині. Цей куточок України, найбільш густонаселений на той час, зберігав давні традиції, мав талановитих майстрів народного мистецтва. Батько Тараса – Григорій Іванович – родом з вільних низових козаків... Чому ж тоді Тарас був кріпаком? Більш детально про життя поета можна дізнатися із книги «Вічний як народ», упорядники Руденко О.І., Петренко Н.Б., видавництво «Либідь», – 1998р.

Досить цікаво розвиває цю ж тему Павло Зайцев. Він – один з найвидатніших шевченкознавців сучасності. Перевидання його книги «Життя Т. Г. Шевченка», яка вийшла в світ в 1955р., розповідає про долю Т. Г. Шевченка від народження і аж до смерті. Видання доповнене значною кількістю кольорових та чорно-білих ілюстрацій, архівних матеріалів, фото.

Історія життя Шевченка – це повість про те, якими могутніми можуть бути любов і ненависть. Це повість про те, які перешкоди може подолати людина на шляху до мети, якщо мета благородна і світла, а людина – справжній боєць. Про секрети величезного впливу слова Шевченка, зв’язок поезії Кобзаря з думками простого люду, досягненнями попередників в українській, російській, світовій літературах розповість вам книга Шубравського В.Є. «Від Котляревського до Шевченка: Проблеми народності української літератури», яка вийшла в Києві, 1976р.

Традиційно Шевченка вважають співцем українського народу: селян, міщан, поміщиків, інтелігенції. Одних осуджував, іншим співчував, третіх закликав. Але не втрачав в своїх поезіях почуття гордості, що він належить до українського народу. Тому поезія і в наші дні не втрачає сили.

Свою Україну любіть,

Любіть її… Во время люте,

В останню тяжкую минуту

За неї господа моліть.

Це слова з поезії «Чи ми ще зійдемося знову», яка вміщена у книзі, що перед вами. Вона з повного зібрання творів в 10 томах. Величезну силу любові до свого краю, рідної України висловлені і в іншій поезії – «В неволі тяжко»:

Холоне серце, як згадаю,

Що не в Україні поховають,

Що не в Україні буду жить,

Людей і господа любить.

Жіноча тема – одна з наскрізних тем творчості Шевченка. Усе найрідніше, найчистіше, найсвятіше, найпрекрасніше і найбезборонніше, найтрагічніше втілює у його сприйманні жінка. Це і рано втрачена мати, за якою сумував усе життя, і турботлива сестра Катерина, що винянь­чила його, і молодші сестри, яким так прагнув хоч трохи полегшити гірку долю, і перше (а може, і єдине) кохання Оксана Коваленко, і ті сліпучі спалахи закоханости, надії на родинне щастя, які траплялися на його життєвій дорозі. Але так само жінка — це й Україна (поет тон­ко відчував емоційну, кордоцентричну суть нашого національного ха­рактеру), це і людина загалом (знову ж таки твердо знав Шевченко, що серцевина людини — не тіло, не розум, не інстинкти, а емоційна сфера, душа, любов — жіночі первини). Увесь цей багатогранний кри­стал символічного жіночого єства виблискує вже у «Катерині».

Не слухала Катерина

Ні батька, ні неньки,

Полюбила москалика,

Як знало серденько.

Тарас Григорович всім серцем линув на Україну. Здавалося, що навіть відчував, як гудуть хрущі над вишнями. І мріяв хоча б мертвим повернутися сюди. Перед вами «Кобзар» – одна з книг Шевченка, яка найчастіше перевидається. Особливе місце в цій книзі відводиться «Заповіту».

Як умру, то поховайте,

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій…

 

Саме з нього починається знайомство народів світу з творчістю співця України. Він перекладений 147 мовами світу. Російською мовою «Заповіт» має 35 варіантів інтерпретації. На початку 70-х років ХІХ ст. учитель з Полтави Гордій Гладкий створив музичну інтерпретацію «Заповіту», яка мала великий успіх.

Мрія поета здійснилася. На Черкащині він народився, тут він і похований. Черкащина давно стала Шевченковим краєм. При першому знайомстві можна почути мовлене в любові і повазі:

О, з Шевченкового краю! Земляки Тараса!

І чути таке – найвища радість для українця. Продовження цієї теми ви можете знайти в книзі С. Л. Носаня «Геній правди».

Цікаві вислови і спогади про поета також ви можете прочитати в книзі

Д. Чуба «Живий Шевченко».

— Він був сином мужи­ка — і став володарем в царстві духа.

— Він був кріпаком — і став велетнем у царстві людської куль­тури.

— Він був самоуком — і вказав нові, світлі і вільні шляхи про­фесорам і книжним ученим.

— Десять літ він томився під вагою російської солдатської мушт­ри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій.

— Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі у ржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду...

— Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя.

— Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смер­ті — невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори.

 

Все це висловив у своїй знаменитій «Присвяті» І. Франко, яку написав з нагоди сотої річниці від дня народження поета.

Тарас Шевченко є і завжди буде нашим сучасником. І щодня, щохвилини, щомиті з високій кручі Дніпра він направляє свій погляд в майбутнє, вірячи, як і тоді, що український народ разом з ним, а він разом з українським народом.

Календар
«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930

Copyright MyCorp © 2017